Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.
Не плачте, мамо, я іще живий,
Хоча й лежу із кулею у грудях…
А наді мною, юним, молодим
Схилилися в скорботі люди…
Я не помру, ніколи не помру,
Мені в віках залишене безсмертя,
Хоча і вас тепер не обійму
Та я живу у всенароднім серці…
Після цих слів зал оповила тиша. Тиша, в якій відчувалися біль, смуток і скорбота. Тиша, що стала символічною хвилиною мовчання за подвиг героїв Небесної сотні.
Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним. Безумовно, жодного з нас події, що відбувалися в центрі нашої столиці м. Києва, не залишили байдужими. Тяжкий шлях уже позаду, але емоції й спогади завжди житимуть у наших серцях. Ці декілька місяців назавжди переписали сторінки історії України.
Учні 10-11 класів зібралися в актовому залі школи, щоб вшанувати пам'ять про людей, які стали на захист своєї Батьківщини.
Як не згадати слова тих студентів, які були очевидцями тих подій
«Наше студенческое море превратилось на Майдане в океан желто-голубых сердец».
Іванка Каленюк: “У ту ніч, ту жахливу осінню ніч, коли о третій годині ночі починали “зачищати” територію, що займали мітингувальники в урядовому кварталі, панувала лише атмосфера єдності, коли пліч-о-пліч стоїш зі своїм народом. Ти там, де маєш бути. Людей не меншало. Всі, як один, впевнено крокували туди, де був основний розвиток подій. Тоді я повірила в те, що ми переможемо. Нас не можна було залякати. Ми були впевнені в підтримці одне одного. Ніхто не боявся, що їх можуть поранити. Нікому не були потрібні підбадьорюючі слова – кожен визначив для себе мету. Усі співали гімн, стоячи обличчям до тих, хто прийшов “зачистити” Майдан. Я – патріот своєї Батьківщини, але ніколи ще так глибоко не відчувала гордість за свій народ. Я завжди буду пишатись нашою, українською нацією, частинкою якої я була, є і буду. У мене є одні батьки, послані мені Богом з небес, і одна Батьківщина!”
Калімончук Олександр: “Те, що сталося в цей день, просто перевертає все твоє життя. Ніколи, ніколи я не міг собі уявити, що стану свідком саме тих подій 20 лютого. Дня, коли люди зі щитами чи без них були розстріляні бравими молодиками-беркутівцями без найменшого докору совісті. Скажу чесно, спочатку хотілося тікати, бігти якнайдалі, щоб не бачити крові, яка в шпиталі при готелі “Україна” лилася рікою. Щоб не бачити, як безпорадні люди падають, немов скошені косою. Це страшно. Страшно уявити, що твоя матір може залишитись без сина. Всюди крики людей і постріли, що лунають нізвідки. Дивишся навколо – і бачиш, як незнайомі один одному люди із Сходу і Заходу гуртуються, намагаються врятувати і захистити поранених, що корчаться на землі від болю. Але нас об’єднували віра і любов до Батьківщини. Саме тому, зараз, в цей день, ми бачимо Київ без стрілянини, нових жертв і моря крові”.
Почуття єдності і національного українського духу, об’єднало учнів і вчителів під час перегляду відео “Небесна сотня ” (https://www.youtube.com/watch?v=sINSTpBmCLo). Зала перетворилась у живе зоряне небо, що сяяло посмішками надій крізь щирі сльози скорботи.
“Мирні солдати Майдану”, наші “Ангели сьогодення” навіки зайняли свої пости захисту українського народу на Майдані. Небесна сотня на варті. Вони поруч. Поруч з нами. З усім українським народом. Залишилось тільки назвати та вшанувати імена Українських Ангелів.
Світлою молитвою за Україну та патріотичними закликами завершився урок-реквієм, присвячений пам’яті героїв Небесної сотні: “Герої не вмирають! Слава Україні! Слава Нації! Україна – понад усе!”
(https://www.youtube.com/watch?v=6I3whlgR0MY)
Головною метою організації заходу було вшанування пам’яті загиблих героїв. Ми ними пишаємося. Ми їх пам’ятаємо. І завжди будемо пам’ятати!”
Мільйони українців віддали свої життя за власну націю і державу. Захисники нашої Вітчизни поклали душу і тіло на вівтар свободи своєї країни і ми про це повинні завжди пам’ятати. Нас убивали, нищили голодоморами, вивозили до Сибіру, саджали по тюрмах. Але українська нація – нескорена і вільна! Небесна сотня виконала свою земну місію. Тепер наша черга.
Слава Україні!
Героям слава!
Слава Нації!
Україна – понад усе!”
 |
Дні натхненної співпраці, доскіпливих
пошуків, щирої відвертості, щирого єднання... Купа всіляких тренінгових вправ
ясно й абсолютно чітко виявила , що немає жодних границь між регіонами України,
жодних відмінностей у світовідчутті своєї українськості. Чуєте, панове
політики?!,, МИ - єдині і не смійте нас розсварювати й надалі!
